Женя - стиліст, поціновувач моди та любитель кінематографу, який власним прикладом показує, що кожен має право бути самим собою, навіть якщо це відрізняється від традиційного гендерно-нормативного світосприйняття. 

 

Про себе

Останні 10 років я живу в Києві, куди переїхав після закінчення школи, зараз працюю стилістом в корнері українських модних брендів в ЦУМі. У мене економічна освіта, але в якийсь момент я пішов працювати в сферу моди - і мене це затягнуло. Окрім моди цікавлюсь кінематографом, на любительському рівні, - мій друг заснував кіноклуб, де ми щотижня дивимось фільми. 

Про переїзд до Києва та розуміння себе

До певного віку я навіть не замислювався про власну сексуальну орієнтацію, бо у провінційному містечку не мав доступу до необхідної мені інформації, не знав, що може бути, так би мовити, якось інакше. Переїзд до Києва мені відкрив очі, на світ і на самого себе. Я почав знайомитись з різними людьми, і десь років в 18 став усвідомлювати, що я певним чином відрізняюсь. Камінг аут як такий у мене не відбувся, друзі і так знають, а з рідними я напряму цю тему ніколи не піднімав. Останні 3-4 роки я просто став більш відкритим у своїй поведінці. До того я почувався вільно лише в рамках компанії друзів, а за її межами - поводився та навіть одягався інакше. Зараз я не приховую того, що я гей, але і не говорю про це прямо. Якщо подивитись на мої соціальні мережі, не знаючи мене особисто, складно не зрозуміти, ким я є. Моя родина, думаю, і так все прекрасно розуміє, я такий, який я є. Можливо згодом я поговорю про це з ними, але наразі не знаю, чи я цього колись захочу. 

Про соціальну позицію

Напряму волонтерством я не займаюсь, не можу сказати, що я - активіст. Однак свій меседж я несу іншими шляхами, часто говорю про ЛГБТІК+ спільноту у себе в соцмережах, розповідаю, як змінюється світ, ділюсь новинами, і таким чином допомагаю це краще зрозуміти тим, хто на мене підписаний. Я показую, що світ змінився, став більш відкритим і толерантним, і що, наприклад, чоловік з нафарбованими нігтями - це нормально і в цьому немає нічого дивного.

Про булінг

В шкільні роки були якісь мінімальні коментарі в мою сторону, і зараз також є, але я не звертаю на це уваги. Я вдягаюсь нетипово для чоловіків, часто виглядаю доволі відверто, і люди на вулиці можуть дивитись на мене, коментувати, але, на щастя, не більше цього. Можливо це через те, що я живу в певній бульбашці, але я поводжусь вільно і почуваюсь комфортно у своєму самовираженні. Звісно, я не переходжу кордони інших людей, але я одягаюсь і поводжусь так, як я себе почуваю, незважаючи на те, де я знаходжусь. Навіть на Троєщину можу поїхати в рожевому боді. 

Про те, що змінила війна

Моє життя змінилось - як, думаю, у всіх українців. Внутрішньо я змінився також. Я завжди вважав, що в нас лише одне життя, і не має часу себе в чомусь обмежувати, чогось боятися, потрібно рухатися. Зараз це відчуття стало ще сильнішим. Бажання бути таким, як є, поводитися і вдягатися так, як мені подобається, не зважаючи на чиїсь коментарі, погляди на вулиці, думку суспільства. Насправді ти ніколи не знаєш, коли життя може закінчитися, тому треба жити тут і зараз. Що ж до суспільства навколо - я точно можу сказати, що люди в Києві стали більш толерантними. 

Про участь у проекті Anoeses x KyivPride 

Мені важливо приймати участь у таких проектах для того, щоб показати на власному прикладі, як це - не боятись бути собою. Мені хочеться ділитись цим розумінням, допомагати людям приймати, в першу чергу себе такими, як вони є, і інших - іншими. Я до цього безумовного прийняття світу і себе в ньому прийшов поступово, і мені дуже допомогли в цьому друзі та спілкування з людьми. Також до початку пандемії я був на Марші Рівності, що організовує ГО КиївПрайд - і це був неймовірний досвід. Так, нас охороняла поліція, і багато хто за нас переживав, але мені не було страшно. Все було дуже цивільно, фантастична атмосфера, і що мені особливо сподобалось - багато різних людей, в тому числі - традиційних сімей, з маленькими дітьми. Тому такі проекти для мене важливі, адже це - можливість розповісти світу про ЛГБТІК+ спільноту. 

Для мене…

Свобода - це вийти на вулицю, в тому вигляді, в якому я хочу, і поводити себе, так як я хочу. Не звертаючи увагу на погляди і коментарі, нічого не боячись.

Сміливість - це показувати себе світу таким, який ти є. 

Краса - зовнішньо для мене всі люди красиві, але справжня краса - всередині. Це прийняття всього таким, як воно є, з добротою. 

Любов - це прояви уваги, погляди, дотики.